На  конкурсі ім. О.Масельського на кращий літературний твір нарис Олександра Малія посів друге місце в номінації «Публіцистика»

ДЕНЬ ТРЕТІЙ. ШТУРМ

Старий Батько Харко прокинувся опівночі та вже й до світа не заснув. Ворочався з боку на бік, а спомини суцільною пеленою плили і заколисували його.  І він, то тонув у їхньому солодкому мареві, то час від часу зупинявся і вискакував з них, наче з того потягу, що гуркотів по рейках прожитих літ.

Скільки пережито… Скільки всього було. А ще:  могло статися, змінитися, переінакшитись, скільки разів був на волосинку від загибелі. Та хтось невидимий вів і оберігав, подавав руку в хвилину безвиході, захищав від страшного і, здавалось би, невідворотного.

Життя котило його хвилею в загальнолюдському морі і просторо було в тому морі, і тісно. Неначе в одному спільному строю: одна сила і воля, і ціль одна та в кожного -  своє місце і своя роль.

Під ранок вийшов на подвір’я, закурив.

Чого б то воно, нині? Зібралося все пережите в один безкінечний сон, кидає безладно: то в дитинство, то в парубкування, то війна, то голод, то весілля. Діти, - ... Читати далі »

Під час «гарячої лінії» з головою РДА в приміщенні редакції газети «Трудова слава» від мешканця смт Борова надійшов телефонний дзвінок з дуже актуальним запитанням:

- З екрану телебачення постійно чую, що проросійські сепаратисти зі східних областей країни вимагають федеративного шляху розвитку України. А що це значить, кому це вигідно? Який, на Ваш погляд, Віталію Олексійовичу, Україна повинна обрати шлях свого розвитку?         

 Відповідь В.О.Кіяна:

 Федерація – це форма державного устрою, у якій частини федеративної держави є державними утвореннями та володіють певною політичною самостійністю (суб’єкти федерації можуть мати власну, але узгоджену з федеральною конституцію, власні органи влади, систему законодавчих, виконавчих і судових органів).

Ці утворення формально не володіють суверенітетом, правом односторон-нього виходу з федерації й самостійної участі в міжнародних відносинах. Приклади таких федеративних держав: Австрія, ФРН, ОАЕ, США. Федерацію треба відрізняти від конфедерації, що являє собою міжнародно-правовий союз суверенних держав, наприклад Європейський Союз.

Федералізація – це процес ... Читати далі »

Не перерахувати скільки разів сучасні російські політологи і навіть державні діячі пророкували і пророкують крах України як єдиної держави. Згідно з їхніми аргументами, Україна якась штучна країна, утворена начебто незаконно на теренах деяких сусідніх – Польщі, Румунії, Росії. «Проект Україна», мовляв, невдалий, і необхідно приєднати цю країну до Росії, як це й було протягом більш, ніж трьох століть.

Однак насправді штучною виглядає саме Росія. Про це свідчить хоча б те, що, починаючи з часів Петра І, вона фактично привласнювала державні символи інших країн: гімн вкрала у Англії, герб – у Візантії, прапор – у Голландії. Назву Росія було взято в України (Київська Русь).

Стосовно російської мови, то вона теж не оригінальна, бо була сформована на суцільних запозиченнях у інших – церковно – словянської, угро-фінських, тюркських, латині, німецької, французької, італійської, польської, української тощо. Аби переконатися в цьому, достатньо відкрити будь-який російський словник на букву «А» - всі слова від «абажура» до «аеростата» - іноземні. Навіть назва «Москва», власне, не російська, а взята у тамтешнього племені, яке проживало на річці з ... Читати далі »

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали ряд по-літичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя.

З початком Першої світової війни у Галичині було створено Головну Українську Раду (пізніше – Загальна Українська Рада), яка відстоювала інтереси українців. Євген Петрушевич, Євген Левицький, Кость Левицький, Семен Вітик – одні з перших виступили з ідеєю соборності України. На їх думку, ця дія відповідала б найвищому ідеалові української нації. У численних їх промовах відкрито пропагувались ідеї злуки всіх українських земель. 9 жовтня 1918 р. на засід ... Читати далі »