Не перерахувати скільки разів сучасні російські політологи і навіть державні діячі пророкували і пророкують крах України як єдиної держави. Згідно з їхніми аргументами, Україна якась штучна країна, утворена начебто незаконно на теренах деяких сусідніх – Польщі, Румунії, Росії. «Проект Україна», мовляв, невдалий, і необхідно приєднати цю країну до Росії, як це й було протягом більш, ніж трьох століть.

Однак насправді штучною виглядає саме Росія. Про це свідчить хоча б те, що, починаючи з часів Петра І, вона фактично привласнювала державні символи інших країн: гімн вкрала у Англії, герб – у Візантії, прапор – у Голландії. Назву Росія було взято в України (Київська Русь).

Стосовно російської мови, то вона теж не оригінальна, бо була сформована на суцільних запозиченнях у інших – церковно – словянської, угро-фінських, тюркських, латині, німецької, французької, італійської, польської, української тощо. Аби переконатися в цьому, достатньо відкрити будь-який російський словник на букву «А» - всі слова від «абажура» до «аеростата» - іноземні. Навіть назва «Москва», власне, не російська, а взята у тамтешнього племені, яке проживало на річці з цією назвою.

 Більше того, Росія – країна, побудована, так би мовити, «з даху», а не на фундаменті, тобто не на своїх споконвічних, даних Богом землях. Вона утворилася шляхом постійних територіальних загарбань – від невеличкого Московського князівства (Московія) до гігантської імперії, шостої частини світу.

Як відомо, свого часу Московія завоювала Новгород і Псков (колись входили до складу Київської Русі), Тверь, Казань. Росія завоювала Сибір, Кавказ, Середню Азію, Польщу, Фінляндію і Карелію, підступно відкинувши Переяславську угоду, поневолила Україну. СРСР успадкував російську імперську традицію: намагався, хоча невдало, захопити Фінляндію, анексував Естонію, Литву, Латвію, потім Східну Прусію (теперішня Калінінградська область), Куріли. Щодо України, то вона в результаті поразки Німеччини в Другій світовій фактично лише повернула свої предковічні землі – Буковину, Галичину, Закарпаття, а не внаслідок анексії.

 Цікаво, що подібні до Росії імперські утворення рано чи пізно, як свідчить світовий історичний досвід, розпадаються. Згадаймо Римську імперію, Золоту Орду, Османську, Візантійську, Австро-Угорську та інші імперії. Царська Росія зазнала краху у 1917-у, а радянська імперія – 1991-у.

На думку деяких міжнародних експертів, сучасну Російську Федерацію цілком може спіткати така ж доля. Доречно навести відоме судження Карла Маркса щодо Росії. Він зазначав, що ця країна може стати процвітаючою лише тоді, коли займеться вирішенням своїх внутрішніх, понад усе, економічних проблем, відмовившись від завоювань все нових і нових територій.

Справді, чому б Російській Федерації не розпочати всебічне освоєння, наприклад, Сибіру з його колосальними природними багатствами? Ще М. Ломоносов звертав увагу на те, що могутність Росії буде приростати Сибіром. А не включатися в гонку озброєнь, воювати з Чечнею, Грузією, а ось тепер – з Україною. Та й на Казахстан уже є зазіхання, і на Молдову.

 Україна, на відміну від Росії, побудована на минулому фундаменті Київської Русі, і ніколи нічого не завойовувала, і ніхто не зміг її подолати. Де тепер ті ж половці, хазари, татаро-монголи? Канули в Лету. Польщі і Туреччині завоювати виявилося теж не по зубах. Не здолає нас і сучасна мілітаристська Росія. І стояти Україні, доки світу й сонця! Бо з нею Бог, весь цивілізований світ! Бо з нами правда!

Михайло Гомон.