Головна » 2015 » Вересень » 11 » ЖІНОЧА ДОЛЯ
15:58
ЖІНОЧА ДОЛЯ

Жіноча доля

Красива, чарівна жінка...Її не старять роки. З роками вона стає лише мудрішою, добрішою. Очі літньої жінки, наче зірочки, іскряться ніжністю, лагідністю.

Саме такою і є Безкровна Зінаїда Леонідівна, яка 9 серпня цього року відсвяткувала свій ювілей. У неї за плечима 80 років життя з радостями і негараздами, турботами і щасливими подіями.

Батьки Зінаїди Леоніді-вни жили на Кубані в станиці Ахтарі, а згодом переїхали на Україну до міста Костянтинівка. У цьому місті й народилася Безкровна З.Л. Навчалася Зінаїда в школі, потім - в гірничому технікумі, який закінчила в 1956 році.   Працювала на шахті. Невдовзі вона зустріла своє кохання і вийшла заміж, народила двох доньок. Так склалося, що за станом здоров'я доньки, сім'ї довелося переїхати на Харківщину й оселитися в селі Підлиман.

 Спочатку важкувато було на новому місці, тому що не було власного житла, доводилося жити на квартирах. Та згодом родина придбала власний будиночок. Зінаїді Леонідівні завжди допомагав  її  чоловік  Безкровний Іван Макарович. Він був прекрасною людиною, люблячим чоловіком, хорошим батьком, гарним господарем. У подружжя народилися ще дві доньки та син. Жінці доводилося багато працювати і в колгоспі,  і вдома. Працювала телятницею, дояркою на фермі.

У 1973 році пішла навчатися на курси механізаторів, 8 років пропрацювала в тракторній бригаді на тракторі Т-74, інколи - й на комбайні.

 Ця жінка не боялася ніяких труднощів і тому в 1985 році, коли їй запропонували очолити колектив МТФ № 2 колгоспу "Заповіт Леніна", не вагаючись пішла на цю роботу. З теплотою в голосі і зараз  згадує своїх колишніх колег, тому що на фермі був дружний роботящий колектив, панував порядок в усьому.

Потім Безкровна З.Л. стала завідуючою МТФ № 1 цього ж колгоспу. Тут трудилася вона аж до виходу на пенсію.

Зінаїда Леонідівна - мати-героїня. Вона виростила 5 дітей, у неї 8 онуків і 3 правнуків. Всі її діти здобули освіту і професії, стали порядними людьми. Рідні люблять свою матусю, бабусю, прабабусю, та, на превеликий жаль, доля розпорядилася так, що вони живуть за кордоном і рідко мають можливість завітати до рідного дому, але завжди намагаються їй хоч чимось допомогти, часто запрошують до себе в гості.

 Хоча діти і живуть далеко, але самотності Зінаїда Леонідівна не відчуває, їй допомагають працівники територіального центру, яким вона вдячна за турботу. У свій День народження ювілярка радо зустрічала гостей, її поздоровили працівники територіального центру. Цікаво було слухати від іменинниці спогади про роки її дитинства, про юність,  про  все її життя.  

Зоя Костюченко.

На знімку ювілярка з соцпрацівником Валентиною Гелуненко.

         

 

Переглядів: 473 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar