11:06 РИМОВАНЕ ЖИТТЯ | |
СЛОВА - ЦЕ ДИВНІ ДІАМАНТИ...
Дмитро Зімарєв народився 24 січня 1984 року у с. Піски-Радьківські в сім’ї сільської інтелігенції: батько Ігор Георгійович - колишній шкільний вчитель, мати Людмила Вікторівна – фармацевт. Хлопець зростав у дружній родині разом з молодшими братиком та сестричкою. Перші віршовані та прозаїчні рядки почав писати ще в юні 14 років. Після закінчення школи навчався у Слов’янському педуніверситеті, де й отримав диплом магістра. В роки навчання і деякий час після закінчення ВУЗу працював керівником комп’ютерного гуртка в Слов’янському ЦДЮТ, вчителював в одній із загальноосвітніх шкіл спочатку м. Слов’янськ, потім у Куп’янську. За всі ці роки було написано багато пісень, які автор виконує під гітару. Односельці поета мали можливість познайомитися з його творчістю у 2009 році, під час святкування «Дня села». Тоді Дмитро Зімарєв виступив із невеликою власною концертною програмою у супроводі працівника будинку культури Юрія Бебешка (синтезатор). З 2010 року Дмитро проживає в Харкові. Спочатку працював інженером в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», програмістом-тестувальником ТОВ «Ресофт», а з минулого року – він засновник, організатор та керівник власного колективу вантажників, скадальників та грузоперевезень SENSEYcompany. Після знайомства в найкращими поетами Слобожанщини, такими як І.І.Корж, А.М.Мірошниченко, а також іншими відомими літераторами України, Росії та Білорусі, з пера вийшли оновлені рядки творчого натхнення, присвячені рідній землі, коханій дівчині, а згодом - дружині Олені, а також проблемам та цінностям суспільства. Як по-справжньому творча людина, Дмитро не може залишатися осторонь творчого життя міста, тому є постійним відвідувачем літературного клубу «Авал», відвідує літературно-музичні студії, бере участь у загальноміському конкурсі «Что, где, когда – Битва титанов» тощо. Свої творчі рядки автор активно публікує в інтернет-джерелах: «стихи.ру»; «проза.ру»; «клуб поезії» від журналу Дніпро; «неизвестный гений»; «мой поэтический мир» - власна група у соціальній мережі Вк та інші. На сьогоднішній день Дмитро Зімарєв - автор понад 250 віршів та пісень різних тематичних категорій. Деякі твори побачили світ в офіційних друкованих виданнях: літературний альманах «Дух землі», м. Хмельницький, 2015; літературний часопис «Барви», м. Хмельницький, 2016 та ін. Сьогодні ми пропонуємо вам для ознайомлення невеличку підбірку віршів нашого талановитого земляка, в них – і любов, і ніжність, і біль, і боротьба, і незламна внутрішня сила щирості почуттів справжнього українського поета… Дай, Боже Україні сили Нас ворог не здолає, Бо в нас душа незламна, Бо кожен в серці має Хрестителя Івана. Бо в кожному зростає Свята любов та віра, Що Бог оберігає, Що Бог дарує крила, Аби завжди стояти Та не зігнути спину В бою за нашу мати - За рідну Україну. ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ Люблю Україну, як Лесю з Тарасом В безмежних просторах віршів та пісень, І з ними душею та розумом разом У світ поринаю безмежних ідей.
жаданім просторі Благаю у Бога про мирне життя, Щоб сонце у небі та нива на полі У кожнім плекали людські почуття.
Народжені поміж мільйонів сердець, За мужність козацьку та мудру і сиву Історію, що не вела навпростець.
всім серцем великим – Як матір люблю, й серед сотень країн За неї, єдину, я буду довіку В молитві й бою не жаліти колін.
ПАМ’ЯТІ ГОЛОДОМОРІВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ Ми розучились цінувати хліб, в зерняті кожнім, І наче сонце в череві порожнім не вийняла із ножен Голодна смерть на вранішній росі.
Моє село Моє село – мій рідний край, Маленька Батьківщина, Прошу, мене не забувай, Бо я – твоя дитина.
За тебе завжди я молюсь Усім святим і Богу, Щоб всі хто вийшов, повернувсь, Щоб не забув дорогу.
І хай куди нас розведе Життя по білім світі, До тебе завжди ми прийдем, Бо ми – є твої діти.
* * * А ти жадана, наче цвіт весінній. А ти кохана раз і назавжди, Бо у твоїй живій душі нетлінній Завжди є той, кого так любиш ти. * * *
Слова - це дивні діаманти, Найкращі золотії злитки, В яких живуть душі відбитки Та думки сильної атланти.
ЧОМУ, КОЛИ КОХАЮ Чому, коли кохаю, я хочу, щоб взаємно До мене відчували священні почуття І пісню в моїм серці, що грає так приємно Зі мною разом чули усе моє життя.
я хочу добре знати Усі її бажання та поклики душі? щасливу мить спіймати Та разом подолати всі прикрощі в житті?
я хочу цілувати ЇЇ вуста солодкі та тіла оксамит? Чому її я прагну всім серцем обійняти, Зливаючись в єдиний, наш неповторний світ?
в її чарівні очі, То подумки питаю крізь пристрасні вогні: ”Чому з тобою разом - такі приємні ночі? Чому з тобою разом - такі щасливі дні?”
СОЛДАТСЬКА ДУМА Якщо додому я не повернусь, Якщо в бою серед степів загину, До тебе, мила, все одно прилину, Хоча б душею вільною з'явлюсь.
Промінням першим вранішнім прийду, Або на небі зірки мерехтінням, Або дощу в спекотний день спасінням - Тебе, моя кохана, обійму.
Але якщо на те є Божа воля, Аби війни жорстока вбивча сила Мене в своїх обіймах не скосила, Я буду жити, доки зволить доля.
Я буду, мила, разом із тобою: Яскраво-теплим, наче сонце й зорі, Неначе дощ - і свіжим, і прозорим, Але живим і сповненим покою.
Вечір з коханою Невичерпно свіжий подих Крізь відчинене вікно Нам дарує вечір добрий, В темне вдягнений сукно.
Телевізор щось белькоче, Кішка спить, і кава стигне... Я твої цілую очі В надвечір’я це чарівне.
Наше життя – це серіал Наше життя – це серіал. В нім що завгодно може бути: Обман, надія, різні люди, Тяжкий та радісний фінал.
Наше життя – це серіал, Подій та пристрастей сценарій, В якім немов по річці жвавій Усе пливе. Бурлить. Аврал!
І ось я й сам лечу стрімглав, Кудись туди, де є майбутнє. І страшно, бо хто й зна, чи путнє. І що в нім буде, хто б сказав.
Хай буде… Аби були там: Дружина, мати й добрі люди,- І все, що буде – добре буде. Так добре, як захочу сам. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |