Молоде покоління. Дуже часто ми уявляємо собі не зовсім радісну картину, почувши це словосполучення. Ми звикли думати, що сучасна молодь зде-більшого самостверджується через паління тютюну, алкоголь і наркотики. Та є в цьому мороку люди, які впевнено руйнують ці стереотипи. Молоді, ініціативні, завжди готові прийти на допомогу. Саме таким є мій сьогоднішній герой, з яким я хочу вас познайомити.

Ігор Коновалов, звичайний сільський хлопець з Підлиману, нещодавно відсвяткував своє 16-річчя.   Після закінчення дев`ятого класу вирішив вступати до Куп`янського медичного коледжу, де колись  навчалася його мама.

Чому саме медицина? Все стає зрозумілим, якщо поглянути на його сім’ю: батько Анатолій багато років працює водієм  швидкої допомоги, а мати Вікторія - медичний працівник  Підлиманського фельдшерсько-акушерського пункту. 

Батьки не відразу погодились з вибором Ігоря, адже вони з середини знають цю нелегку роботу,  тому не дуже хотіли, щоб син йшов їхнім шляхом. Та жага допомагати людям у їхнього сина була настільки великою, що нічого іншого, окрім як змиритись і благословити,  вдіяти вони не могли.

Коли в коледжі була створена група швидкого реагування Червоного хреста, Ігор одразу зрозумів, що повинен бути там і зовсім скоро став членом команди. При цьому не можна було забувати про заняття в коледжі.  Це досить велике навантаження для кожного студента, тож  поступово в команді Червоного хреста з двадцяти чоловік лишилося всього десять.

Роботи у волонтерів завжди вистачає: постійні тренування з надання медичної допомоги, організація медично-просвітницької роботи, навіть збирання гуманітарної допомоги для зони АТО. Щоб підвищити свій професійний рівень, волонтери Червоного хреста відвідують тактичні навчання, де тренуються рятувати людей під час пожежі, землетрусу, в бойових умовах. Отримані знання нашому герою вже доводилось застосовувати і в звичайному житті, наприклад, коли просто на вулиці у перехожого трапився епілептичний напад.

- Медицина – моє призвання, говорить Ігор. - Я мрію допомагати людям і знати, як це правильно робити. В майбутньому хочу стати лікарем хірургом-травматологом, але і Червоний хрест не полишу»

Батьки дуже пишаються своїм сином. 

- Ми хвилювались через те, що він дуже юний. В 15 років  мало хто планує присвятити своє життя допомозі іншим. Та побачивши, як це важливо для нього,  підтримали його, - розпові-дає батько і дуже помітно, що він щасливий, адже найбільшою втіхою для батьків є гордість за своїх дітей. - Ігор звертається за порадами і ми з мамою охоче йому допомагаємо. Наш син - наша опора.

Приємно усвідомлювати, що  серед молодого покоління є такі люди, як Ігор. Саме вони - наша надія на краще майбутнє, адже тільки такі юнаки і дівчата, які мріють допомагати людям, зможуть побудувати по-справжньому нову європейську Україну.

У переддень свята медичних працівників щиро бажаю юному медику досягти у житті всіх його мрій.

Віталій КОЛЕСНІК