Немає у світі коштовнішого скарбу, ніж свіжий духмяний хліб. Жодна страва не смакує більше за нього. Правильно говориться в прислів’ї: «Хліб — усьому голова! ». Тож учні Підвисочанської загальноосвітньої школи вирішили  відвідати  сучасний хлібозавод «Кулиничі». Побачити на власні очі процес приготування та випічки духмяного золотистого хліба.

Отож, теплого травневого ранку ми вирушили в дорогу до Харкова, а саме в с. Куліничі на хлібозавод велетень «Кулиничі».

Дорогою до хлібозаводу, на під’їзді до Харкова,  ми не могли не  зупинитися та не відвідати Меморіальний парк і музей «Дробицький Яр», відомий як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами у 1941 — 1942 роках. Ми віддали шану  загиблим,  невинно вбитим у роки Другої світової війни тільки за те, що вони були євреями. Це понад 15 тисяч людських життів, серед яких діти, жінки, люди похилого віку...

…Лепесточек розоватый,

Кожи девичей белей,

Ты ни в чем не виноватый –

На рассвете слез не лей.

Улетевший с ветки, вейся,

Попорхай – ну хоть чуток,

Украинский и еврейский,

Общий, божий лепесток.

Что за слезы,

             Рувим Рувимович?!

В мае Дробицкий яр

                              так хорош!

Быть евреем –

           и быть ранимейшим:

Невозможно –

                      не проживешь!

Если в землю,

            убитым дарованную,

Вы воткнете в этом яру Вашу палочку

                    полированную –

Станет яблоней поутру…

Це уривок з балади  великого поета  Є. Євтушенка «Дробицкие яблони».

Дорогою до Харкова з траси ми завжди бачимо величезну чорну менору, яка нагадує нам про страхіття тих років. Учні нашої школи відвідали «Траурну Залу», де знаходяться списки загиблих у цій трагедії. Там ми дізналися більше про трагічну історію Дробицького Яру, висловили подяку  за цікаву екскурсію, про що було зроблено запис у книгу відгуків.

Далі дорога привела нас на хлібозавод. Приїхавши в «Кулиничі», діти побачили на власні очі процес виготовлення здобних виробів, спробували себе у ролі справжніх пекарів, побували на екскурсії у казковій кімнаті, позмагалися в конкурсах, після чого посмакували тістечками власного виробництва. Подивилися фільм про людей, котрі роблять хліб: від комбайнера до пекаря. Вражає, скільки людей працює для того, щоб хліб з’явився у нас на столі, скільки  існує професій, пов’язаних із його виробництвом. Мало хто може уявити собі, як це важко, яких зусиль треба докласти, щоб отримати хліб, тому він такий справжній і смачний. Під час екскурсії дітей ознайомили з виробництвом і показали як сьогодні печуть хлібо-булочні вироби.

 Завершилася наша подорож відпочинком у парку Горького. Подорожуйте і відпочивайте, адже наша країна така чудова цікава!

Наталія Давиденко.

Олена Чорна.

Вчителі Підвисочанської ЗОШ.