Головна » 2015 » Квітень » 24 » ...КОЛИ ПЕРЕД ОЧИМА ПРИКЛАД БАТЬКА
09:21
...КОЛИ ПЕРЕД ОЧИМА ПРИКЛАД БАТЬКА

...Коли перед очима приклад батька

Кожна епоха завжди висуває своїх героїв, відповідаючи їх появою на своєрідний запит, замовлення часу. Коли потрібно було розширювати знання про світ, з’явився Микола Миклухо-Маклай, необхідність боротися за національну незалежність породила Івана Мазепу, прагнення дати відповідь на безліч питань про світ і людину – Григорія Сковороду, ім’я Тараса Шевченка довело високий рівень можливостей української культури,Михайла Грушевського – здатність до державотворення тощо.

Події сучасності також створюють культові особи, але поряд з ними завжди стоять ті, чиїми іменами не рясніють газетні сторінки – зовсім не через те, що їхні подвиги не гідні уславлення, а тому, що таких осіб – безліч. Чи можна нагородити званням Героя всіх, хто рятував країну у Першу та Другу Світову, тих, хто з року в рік поливав потом багатостраждальну українську землю, вирощуючи хліб? Чи можна забути титанічні зусилля борців з вогнем палаючого 4-го енергоблоку, невидимою смертю, яка почала збирати свій страшний врожай одразу після трагедії 1986-го?

Коли мене у дитинстві питали про батька, я з гордістю відповідав, що він – чорнобилець. В очах тих, хто питав, я бачив повагу, і пишався своїм родством, адже вже тоді знав, що ліквідатори чорнобильської катастрофи врятували не тільки Україну, а й Європу і сусідні Білорусь та Росію.

Я був свідком відчайдушної боротьби батька за своє здоров’я, яка, на жаль, триває й досі. І вже дорослим дізнався про те, що похмура тінь трагедії Чорнобиля торкнулася мене і багатьох дітей ліквідаторів своїм чорним крилом. І ще прийшло усвідомлення того, що ця подія ніколи не забудеться, не втратить своєї трагічності, а буде наздоганяти і шкодити нащадкам героїв-чорнобильців через десятиліття, століття, бо період розпаду радіоактивних часток триває віками.

Ось, здавалося б, тема для увічнення і пошани. Але…

З роками  про подвиги чорнобильців стали говорити лише у квітні, коли наступає чергова річниця Чорнобильської трагедії. Здавалося б, чого ще потрібно: у школи запрошують, ЗМІ відгукуються, але все частіше кидається в очі відсутність справжнього розуміння значення тієї події, офіціозність а подекуди й «відбувальщина». Хочеться кричати у повний голос: «Люди, небезпека ще не минула!!! Не забувайте!!!» Найобразливішим є те, що «забуває», в першу чергу, держава.

Українське прислів’я стверджує: «Яке дерево, такий клин, який батько, такий син». Я роками виховував в собі ті якості, які притаманні батькові: витривалість, фізичну силу, самостійність, вміння долати труднощі, і, головне, почуття обов’язку.

Насамперед, завдяки батьківському та материнському вихованню, я відчув себе українцем, навчився любити рідну землю – Україну та свою малу батьківщину – Борову. І це дає мені почуття захищеності та здатності давати відповідь будь-яким сучасним викликам долі: будь то труднощі мирної праці чи захист країни. І коли настане мить, яка вимагатиме від мене найвищого напруження душевних і фізичних сил, я згадаю свого батька – одного з тисяч героїв без гучних імен, який пожертвував здоров’ям своїм та своїх нащадків і в неймовірно складних умовах виконав свій обов’язок.

Чи може бути приклад переконливіший?

Дмитро ТАРАСЮК.

На фото: ліквідатор аварії на ЧАЕС  Сергій Тарасюк.

                                          

Переглядів: 84 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar