Геройськи загинув ще один патріот, який певний проміжок свого дитинства провів на Борівщині, навчався у  Піско-Радьківській школі.

  Микола Янюк народився 19 грудня 1961 року в м.Рахів Закарпатської області. Коли його мама Марія Юріївна вдруге вийшла заміж за Володимира Васильовича Нужного з Пісок-Радьківських, Микола переїхав на Борівщину разом з нею і навчався у місцевій сільській школі. Згодом у родині Нужних народилися ще діти. Родина була великою і дружною.

Після школи Микола  навчався в Ленінградському фізико-технологічному інституті, де здобув професію інженера, працював на різних відповідальних посадах, зарекомендував себе як професіонал своєї справи, був надійним товаришем, чоловіком, батьком та братом.

В непростий для України час Микола Іванович прийшов у Немирівський військкомат Вінницької області добровольцем, за покликом душі. 9 березня 2015 року був направлений для проходження військової служби в 184-й навчальний центр, де здобув військову професію сапера. В подальшому службу проходив у І-му саперно-мінному батальйоні військової частини 2970 в м. Артемівську Донецької області.

Під час перебування в зоні АТО отримав поранення. Після курсу лікування без роздумів знову повернувся до військової частини, до бойових побратимів.

23 серпня 2015 року близько 11 години, під час огляду взводного опорного пункту в селищі Золоте Луганської області, він наткнувся на ворожу розтяжку, внаслідок чого отримав поранення. Був доставлений до лікарні м. Сєверодонецьк. Лікарі протягом доби боролися за його життя, але, на жаль, рани виявилися несумісними з життям.

Ціною свого життя Микола Янюк врятував від загибелі двох побратимів, з якими заступив на караул. Він завжди йшов попереду, щоб прикрити від небезпеки інших.

24 серпня, у День Незалежності України, о 18 годині 30 хвилин  серце героя перестало битися.

Поховали Миколу Янюка  на центральному кладовищі Немирова. У цьому сумному дійстві взяли участь рідні і близькі Героя, представники районної і міської влади, працівники військкомату та військові.

Пам`ять про нього завжди житиме в серцях українців, рідних, земляків, адже герої не вмирають!