Доля доньки підпільника

Працівників територіального центру на своєму подвір'ї гостинно зустрічає весела красива добра жінка - це Кириченко Надія Йоси-півна.

Вона народилася в селі Красна Лука Гадяцького району Полтавської області у великій дружній сім'ї. У Надійки було п'ятеро братів та три сестрички.

Її батька, Левуна Йосипа Федоровича, в 1933 році було направлено на роботу в село Ізюмське Борівського району, а наступного року туди ж переїхала і вся сім'я. Згодом батько працював управляючим на тваринницькій фермі, розташованій неподалік села Вище Солоне. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Й.Ф. Левун пішов на фронт. Після контузії він повернувся в село, але продовжував вести боротьбу з ворогами своєї Батьківщини та свого народу, був учасником Борівського підпілля. У 1942 році його було заарештовано і закатовано ворогами за підпільну діяльність. Мати Надії Йосипівни сама виховувала своїх дітей, які завжди гордилися своїм батьком-героєм.

Ще будучи дівчинкою, Надія Йосипівна мріяла стати вчителькою. Після закінчення школи вона вступила до Куп'янського педагогічного училища, а пізніше навчалася в Харкові. За направленням проходила педагогічну практику в селі Нижче Солоне. П'ять років працювала вчителем початкових класів у селі Ізюмське.

Потім познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Митрофановичем Кириченком. Згодом вийшла заміж і переїхала до Вищого Солоного, де й почала працювати в школі.

Спочатку було важкувато, тому що були великі комбіновані класи, але робота подобалася вчительці. До уроків старанно готувалася, тому дітям  завжди було цікаво. Її вихованці на все життя запам'ятали розумні, суворі і в той же час добрі очі своєї вчительки. Надію Йосипівну хвилювала доля кожної дитини, для учнів вона була другою мамою, чуйною і турботливою.

На неї рівнялися молоді педагоги, яким завжди допомагала в роботі.

Надія Йосипівна - енергійна людина, веселої вдачі, з хорошими організаторськими здібностями, тому вона постійно брала участь у загальношкільних заходах, концертах, святах, екскурсіях.

Кириченко Н.Й. має багато нагород і при цьому залишається скромною, привітною, готовою завжди допомогти. Вона - голова первинної ветеранської організації. Як донька партизана, часто зустрічається з односельцями, школярами, розповідає про Борівське підпілля. Любить  жінка задушевну пісню і вдалий гумор, брала участь у художній самодіяльності.

Надія Йосипівна - любляча матуся, виростила двох синів Анатолія та Юрія. Щастя бабусі - вісім онуків і два правнуки.

Ця жінка йде по життю з високо піднятою головою, бо живе чесно, по справедливості й совісті, з любов'ю до людей і турботами про їхні долі.  

Зоя КОСТЮЧЕНКО.

Директор територіального центру  соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Борівської РДА.