![](http://trudovaslava.ucoz.ua/_nw/6/s13366079.jpg)
У пам`яті тих, хто вижив...
Страшні лихоліття голодних років назавжди закарбувалися в пам'яті тих, кому вдалося вижити. Лесь Ісаїв провів величезну роботу, збираючи свідчення очевидців про голод, і опублікував їх у своїй книзі "Борівщина в роки людомору (1928 - 1933)". Ось лише деякі з них.
Степанова Раїса Петрівна (с.Загризове): "У голодовку мені було п'ять років. Мої батьки - Олим Петро Ілліч та Параска Гнатівна - жили в Загризовій. У пам'яті залишились назавжди жахливі картини: кругом лежать мертві, діти та дорослі пухлі. Батько навчався й удома був мало. А мама, як і всі, їздила в Росію, обмінювала домашні речі на крупу й пшеницю. Пекли з картоплі коржі.
У селі була група активістів, яких називали "красна мітла". Ходили по дворах, забирали останні харчі. Заховати неможливо. Довбали навіть стіни, бо часто люди останнє закладали в комин або піч.
Ще чомусь запам'яталась сім'я Єрьоми, в них було два хлопчики десь по 10-12 років. Вони весною наловили жаб, зварили й, мабуть, переїли, бо обоє померли. Їх мати на возик
...
Читати далі »