КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ: погляд через 1000 років

Цього тижня виповнилося 1000 років з дня смерті Великого  князя  Київського  Володимира  Святославича. На вшанування його пам`яті Президент України Петро Порошенко видав Указ, який має на меті, зокрема, збереження та утвердження традицій української державності, засвідчення вагомої ролі історичної спадщини Русі-України в їх становленні, визнання важливості прийняття християнства для розвитку суспільства як невід`ємної частини європейської цивілізації.

Серед  діячів  європейського середньовіччя, мабуть,  важко  знайти особу, більш  суперечливу, ніж Володимир. Складною  була його  доля,  довгим  і  тернистим шлях  до  влади. Переломним  моментом у Володимировому  житті   стало долучення  у 988 році  до  Віри  Христової  і хрещення  підвладних  йому  земель. До прийняття  християнства "Повість временних  літ"  зображує  його затятим і жорстоким  язичником, після -  ревним  християнином, просвітником  Русі, захисником  бідних і  голодних, мудрим  й  справедливим володарем  однієї  з  наймогутніших  держав  тогочасного  світу.

Ім'я святого рівноапостольного князя-реформатора Володимира, канонізованого ще в домонгольську добу за навернення  країни  до  християнства, увічнено в назвах міських вулиць, його зображення можна побачити на українських монетах і банкнотах. У 1853р. Володимиру було споруджено пам'ятник в м. Києві.

Значення Володимира Великого в українській історії важко переоцінити.

Діяльність князя Володимира Святославича призвела до "європеїзації" Київської Русі - держава посіла своє місце нарівні із сусідами в міжнародних стосунках та долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору.

Головними елементами спадку князя Володимира Великого є:

а) запровадження християнства в якості державної релігії:

- нівелювання родоплемінних культурно-релігійних особливостей та впровадження єдиного для держави "морального кодексу" - християнського віровчення;

- створення можливості для укладання рівноправних угод із сусідніми християнськими правителями, зокрема - династичних шлюбів;

- будівництво першої кам'яної церкви на Русі - Десятинної;

- укладання "Церковного Уставу Володимира" - першого писемного джерела церковного права, що визначав юрисдикцію церковних судів, порядок виплати десятини та функціонування лікарень та паломницьких будинків.

б) перетворення ранньої Русі на повноцінну державу:

- початок карбування власної монети ("златників" та "срібників") не тільки в якості платіжного засобу, але й для політичного "маркування" оподаткованої території;

- вміщення на монетах княжого родового знаку - "тризубу Володимира", - що

сьогодні є гербом України;

- упорядкування системи мір та ваги із церковним наглядом за ними;

- запровадження кириличної писемності, без якої неможливе функціонування державного апарату;

- створення перших шкіл, зокрема при Десятинній церкві, де навчалося 300 дітей;

- початок зовнішньополітичних відносин із сусідніми державами (Польщею, Угорщиною, Чехією та Візантією - з останньої походила дружина Володимира Анна);

- закладання нових міст на недавно приєднаних та прикордонних територіях Київської Русі.

Отже, князь Володимир започаткував європейський вектор розвитку Української держави.  Спадщина Володимира, його європейський вибір є беззаперечною складовою української ідентичності.