Головна » 2016 » Липень » 22 » Звідки в “ЗЕБР” ноги ростуть, або скільки треба людей, щоб змінити своє селище на краще?
15:32
Звідки в “ЗЕБР” ноги ростуть, або скільки треба людей, щоб змінити своє селище на краще?

Проблема відсутності пішохідних переходів в селищі Борова вже озвучувалась нами в одному з номерів газети. Вона піднімалась на зборах та нарадах, але так і залишалась невирішеною. Спочатку ми чули про неможливість оплати рахунків селищною радою через борги, потім винною стала фірма-постачальник, яка не надала потрібних документів, згодом почали запевняти, що на складах немає спецфарби для асфальту. Казали, що її немає не те що в Харкові, а взагалі в Україні. Дефіцит...

Це здалося дуже дивним. Відкривши інтернет, знаходимо силу силенну пропозицій одна краща за іншу. Тож відразу виходимо на постачальників фарби в нашому регіоні.

- Проблем з фарбою для дорожнього покриття немає! Строки постачання мінімальні. Кількість фарби необмежена, - приблизно такими були слова представника фірми.

 Ця інформація дещо збентежила, адже нас запевняли зовсім у іншому. Порадившись з активними жителями селища, прийняли рішення: досить чекати милості від місцевої влади, час самим “повертати зебри” на дороги. Справа лишалась за малим - зібрати необхідні кошти на фарбу й інвентар та організувати самих жителів Борової.
Необхідні кошти, а саме 1600 гривень для купівлі перших 30 кг фарби, допомогли зібрати небайдужі до життя Борової добрі люди. Також фінансово стали долучатися ті, хто дізнавався про захід, але сам в ньому участі не міг взяти. Десять, двадцять, п’ятдесят, сто гривень... Кожен давав скільки не шкода. Тож вже за два дні фарба була Боровій.

В соціальній мережі Фейсбук під час обговорення заходу дехто висував цікаві пропозиції: “на кожному переході звичайною фарбою написати прізвища бездіяльних представників селищної влади,  тоді вони швидко знайдуть і гроші, і фарбу”.

Додати нічого, слушна пропозиція дорослої людини. Інші розумні люди радили не вплутуватись в це, щоб не нажити собі ворогів. Дехто з добрими намірами долучався до діалогу, та мав іншу думку, вважаючи, що треба все ж таки вимагати від влади виконання своїх обов`язків.

Поки бігав по магазинах збираючи все необхідне, зустрів представника селищної ради. Переказую дослівно наш діалог:
      - Ви ввечері збираєтесь фарбувати дорогу?

- Так, збираємось.

- Там потрібна спеціальна фарба.

- Так, в нас саме спеціальна фарба для асфальту.

- Там потрібно все робити по трафарету.

- Так, ми маємо трафарет і знаємо всі правила нанесення пішохідного переходу.

- Ага... Ну дивіться...

- А ви не хочете долучитись до акції?

- Навіщо?

- Фарбувати.

- Нам там робити нічого...
 

 В призначений час всі, хто хотів зробити добру справу, зібралися в центрі селища. Набралося таких ні багато ні мало - аж п`ятеро. Не буду називати імен, просто жителі Борової. Причому більша частина - переселенці. Почали працювати.

Тут слід подякувати Борівській РДА, за сприяння якої на час проведення робіт місцевою поліцією (теж подяка) було перекрито рух центральною вулицею.

Молода сімейна пара з малюком у візочку саме прогулювалась поруч, згодом до нас підійшов молодий татусь:

- Поки мої погуляють, я з вами попрацюю, якщо ви не проти.

Всі були тільки за, адже зайвих рук не буває. Спочатку несміливо, та вже з кожною свіжою смужкою більш впевнено, ми просувались вперед.

 - Всім привіт, вибачте, затримався на роботі, - до загалу долучився  товариш.

А згодом і ще один, тож робота пожвавилась.

Люди, що виходили на вечірню прогулянку, дивувались побаченому і реакція в них була різна. Хтось казав “молодці, давно пора!”, і навіть давав грошей на покриття витрат. Та були й такі, хто вважав, що ми піаримося. Та де ж тут піар? Ніхто не висував жодних гасел. Ми не представляли ніяких громадських організацій, фондів, чи, тим більше, політичних партій. Ми навіть не знали один одного, просто зібрались і вирішили зробити добру справу.  Тож не слід і звертати увагу на скептиків.

 ...Вечоріло. Фарба саме закінчувалась, а з нею й перша частина плану по поверненню зебр на дороги. За декілька годин  було відновлено п`ять пішохідних переходів. Стомлені й задоволені своєю роботою, активісти розходилися по домівках, дякуючи один одному. Вдома на всіх чекали сім’ї, свої справи, та цей час на дорозі для кожного став  особливим.

На гроші, зібрані жителями Борової, вже замовлено другу партію фарби для асфальту, якої буде достатньо для відновлення зебр в районі автовокзалу та по вул.Шкільній (колишня Колгоспна) в районі школи. 

Приємно відзначити, що вже наступного дня на дорозі по вул. Миру нарешті з`явилися «лежачі поліцейські». Кажуть, що селищною радою закуплені й дорожні знаки, та чого вони чекають: чи наступних виборів, чи великого свята, чи другого пришестя - невідомо. Коментарів з цього приводу активісти  від можновладців не отримали. Звісно, роботи в них більше, ніж достатньо і, можливо, є справи важливіші, ніж якісь там переходи. Та робити це теж треба. І не потрібно забувати, що яка б влада не була, вони всі є слугами народу та мають відповідати і за свої дії, і за бездіяльність перед виборцями.

Віталій КОЛЕСНІК.

 

Переглядів: 110 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar