От і дав Бог дожити до масового "ленінопаду" і до вже законного демонтажу пам'ятників одному з найбільших світових злочинців - Володимиру Леніну. Аж не віриться! А тих монументів лише в Харківській області нараховувалося за даними ЗМІ донедавна аж 96, та ще в Харкові - 45.

На згадку йде, як одного морозного лютневого ранку 2014-го в Боровій, якраз під вікнами держадміністрації, біля пам'ятника комуністичному вождю, відбувалося таке собі збіговисько. Напередодні хтось "пустив качку": пам'ятник мають намір зруйнувати якісь "неадекватные личности", як мовилося у розповсюдженій листівці. Треба, мовляв, його боронити. Як виявилося, тоді пам'ятнику нічого не загрожувало - "фальшива тривога".

Осторонь я спостерігав за тим зібранням отруєних комуністичною блекотою людей похилого віку. І тут підскакує до мене колишній місцевий компартійний головач і з перекошеним від люті обличчям як гаркне: "Ти писав про мене погано в газеті! Ось прийде скоро Росія, тоді начувайся!"

І невтямки було тому комуністу, що його слова можна кваліфікувати як зраду: з нетерпінням чекав путінських окупантів, зустрічав би з хлібом-сіллю. Та не випало. На Харківщину нога агресора, слава Богу, не ступила. А ширвжитковий пам'ятник Леніну нарешті відправлено туди, де на нього давно чекав смітник.

Вважаю за необхідне зауважити, бодай побіжно, стосовно Леніна як людини і політичного діяча, хоча про те казано-переказано. Тож, спростовуючи численні радянські міфи, подамо як підсумок: в особі Леніна (не рахуючи Сталіна) більшовизм найбільш рельєфно виявив свою людиноненависницьку, звірячу сутність. Завдячуючи Леніну зазнала краху Росія, яка на початку минулого століття йшла семимильними кроками до однієї з найрозвинутіших країн: за прогнозами аналітиків невдовзі мала стати ледь не другими США.

Влучно охарактеризував Леніна у цьому плані лауреат Нобелівської премії, російський письменник Іван Бунін, який, до речі, дуже любив Україну, її народ, творчість Тараса Шевченка. У одній із промов, проголошених у 1924 році в Парижі, де він жив на еміграції, письменник так відгукнувся про комуністичного кумира. Цитую мовою оригіналу: "…Планетарный скот… Выродок, нравственный идиот от рождения, Ленин явил миру нечто чудовищное, потрясающее: он разорил величайшую в мире страну и убил несколько миллионов человек…"

І це ще не найдошкульніші висловлювання Буніна на адресу Леніна.

Як відомо, Німеччина, яка з 1914 року знаходилася в стані війни з Росією, використала Леніна для того, аби спровокувати у свого противника соціалістичну революцію і таким чином прискорити його поразку.

У квітні 1917-го німецькі спецслужби доправили з Відня в запломбованому вагоні до Петербурга споряджену за гроші команду політичних пройдисвітів на чолі з Леніним, яка згодом влаштувала в Росії державний переворот і залила шосту частину світу ріками крові. (Вперше я читав про це в книзі Олександра Солженіцина "Ленин в Цюрихе", коли працював викладачем російської літератури у Франції в 1982 році і був з незвички шокований).

А потім було жахливе насильство, "червоний терор", гасло "Грабуй награбоване!", громадянська війна, концтабори, винищення інтелігенції, духовенства, донського козацтва, сумнозвісна "продрозверстка", яка спричинила в Україні голодомор, так звана "монументальна пропаганда", в результаті якої комуністи зруйнували безліч пам'ятників культури. Саме Ленін послав війська в Україну, аби зашкодити їй стати самостійною державою. А далі - насильницька колективізація, політичні репресії 1937-го року, тотальний дефіцит продуктів харчування і товарів першої необхідності.

Саме Ленін створив систему, яка запрограмувала прихід до влади Сталіна - цього, одного з найстрашніших тиранів, садиста, який ненавидів українців, намагаючись взагалі знищити їх, організувавши голодомор у 1932-33-х роках, фактично - геноцид, як і визнано в багатьох країнах світу.

Ще і ще можна говорити про "діяння" цього комуністичного поводиря і його поплічників. Історичний поступ відкинув більшість абсурдних теорій Леніна. Наприклад, про значущість в суспільстві пролетаріату. Адже пролетарі - це найманці у роботодавців, вони працюють "за їжу". Досить їх "підгодувати", як це зробили в Європі і США, - і вони стануть слухняними обивателями.

Абсолютно неефективною виявилась націоналізація всього і вся.

Все це, повторюю, загальновідомо. Тож, варто повернутися до декомунізації, яка, хай із запізненням, реалізується сьогодні в Україні.

Як і очікувалося, далеко не всім вона до вподоби. І не дивно: минуло небагато часу з тих пір, коли на виборах до Верховної Ради, президентських, на обласних і місцевих виборах комуністи набирали значну кількість голосів. У тому числі - на Борівщині, де особливо багато тих, хто жалкує за комуністичними порядками. Переважно це ті, що знаходилися за радянської влади біля "корита" (різні комуністичні, профспілкові, господарські тощо висуванці), а також, як зазначив Лесь Ісаїв ("Трудова слава", 22.01.2016), "задурманені, зазомбовані люди, у яких проблеми з адекватною оцінкою навколишньої реальності".

Після прийняття закону про декомунізацію довелося мені неодноразово чути таке: "Кому перешкоджає пам'ятник Леніну? Не руште! Це ж наша історія, наше свята-святих!" тощо. Чув я і таку дивну (насправді - прокому-ністичну) думку, яку поширював на Борівщині чоловік ще не похилого віку. Вважає себе демократом. Казав, що він особисто не проти, аби пам'ятник Леніну знести, та коли хоча б двом-трьом він потрібен, то хай стоїть, на те, мовляв, демократія.

Ну й ну! Як у Гоголя, - "червона свитка" продовжує шастати поміж людей. Відоме за радянщини гасло "Ленін жив, Ленін живе, Ленін буде жити!" не таке вже й далеке від перебільшення.

Знести пам'ятник Леніну - мало. Необхідно "демонтувати" його в головах багатьох "забамбулених" комуністичним дурманом людей. Як це не парадоксально, Ленін продовжує перешкоджати нам будувати нову, незалежну, демократичну Україну.

Знести пам'ятник Леніну означає також дати гідну відповідь путінським амбіціям реанімувати утворений комуністами СРСР - "імперію зла", за висловом колишнього президента США Рональда Рейгана. Ленін ще лежить у Мавзолеї, поки що його не винесено вслід за Сталіним…

Колесо історії, однак, не зупинити. Чи довго ще залишається Путіну гратися зі світом?

Хай там як, пам'ятник Леніну демонтовано. Туди йому й дорога! "Кожному - по ділах його", - як сказано у Святому письмі. 

Михайло ГОМОН.