Головна » 2015 » Квітень » 30 » З редакційної пошти
12:31
З редакційної пошти

КОМУ ВІЙНА, А КОМУ...

Шановна редакціє! Звертаються до вас жителі селища Борова, сусіди людей, які потрапили у біду, бо вже немає сил дивитись на жорстокість, підступність і жадібність деяких односельців.

Так сталося, що з півроку тому у будинку по провулку Комунальному оселилася сім’я з Горлівки, яка переживає зараз дуже важкі часи. В одному з номерів «Трудової слави» вже писалося про цю сім’ю, але ж після цього стало ще гірше.

Люди (сім’я К.), що пустили горлівчан на квартиру в чужий будинок, за яким лише придивляються, бо справжній господар знаходиться за межами України, постійно порушували всі домовленості і вимагали все більшої і більшої оплати, погрожуючи виселенням. І все це незважаючи на те, що переселенці наперед сплачували всі комунальні послуги і певну суму додатково. Платити ще більше сім’я переселенців просто не в змозі. Тим більше, немає ніяких гарантій, що завтра сім’я К. не забажає ще більше.

Тоді «орендодавці» вирішили викинути їх просто на вулицю за будь-яку ціну. Дійшло до того, що у середині квітня вони самовільно перекрили у будинку, що арендували горлівчани, газ, воду та перерізали проводи електропостачання. Це при тому, що всі рахунки були сплачені за квітень наперед, а у будинку знаходиться двоє маленьких дітей (10 місяців та 5 рочків).

Бідолашним нікуди було діватися, але світ не без добрих людей, - їх прихистили сусіди, у яких троє своїх дітей. Всією вулицею переносили їхні речі і намагалися втішити. Здавалося б, усе вирішилось добре, але не так сталося, як здавалося...

Наступного дня стало відомо, що сім’я К., напевне, щоб знайти виправдання своїм вчинкам, подала заяву до правоохоронних органів, в якій вказує, що переселенці хочуть спалити їм хату...

Така історія. Неначе в книжці або в кіно. От ми, всі сусіди, на очах у яких все це відбувається, дивуємося, обурюємося і не можемо зрозуміти, чи є десь межа людській жадібності і жорстокості. Невже сім’я К. зможе спокійно жити далі, знаючи, що мати двох дітей плаче кожної ночі? З рідного дому її вигнала війна, а з тимчасового прихистку - людська безжальність і жага наживи. Дійсно кажуть, кому війна, а кому мати рідна.

Люди, давайте не будемо байдужими до чужої біди! Ніхто з нас не знає, що може трапитися завтра і в якій ситуації кожен з нас може опинитися. Адже життя непередбачуване.

З повагою, небайдужі сусіди.

 

Переглядів: 128 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar