Головна » 2016 » Квітень » 4 » Повертаючись до життя
15:33
Повертаючись до життя

Життя. Воно дається нам одне. І складається в кожного по-різному. Хтось самотужки долає постійні життєві труднощі, хтось пливе за течією. Робота, будинок, машина, коштовності… Є дуже багато речей, до яких ми маємо прагнення. Та в одну мить ми можемо залишитися ні з чим. І в такі  моменти нам дуже потрібна підтримка.

У листопаді минулого року на сторінках газети ми розміщували прохання допомогти зібрати кошти на лікування молодого хлопця - Віктора Рівчака, який отримав черепно-мозкову травму. В тяжкому стані він був доставлений в реанімацію нейрохірургічного відділення Харківської обласної лікарні.

Декілька складних операцій, велика кількість лікарських засобів, догляд рідних та допомога небайдужих людей, на щастя, зробили свою справу  - повернули хлопця до життя. Через місяць інтенсивної терапії  Віктор був переведений до іншого відділення, де вже почалося його поступове відновлення.

З тих пір минуло не так вже й мало часу, і ось я випадково зустрічаю його на вулиці. За чашкою чаю він розповів як себе почуває зараз і чим живе.

- Дуже важко було, але родина та друзі допомогли впоратися з бідою. Саме завдяки їхній підтримці та допомозі небайдужих людей, що дізналися про біду з вашої газети, було зібрано понад 16 тисяч гривень на лікування. Звичайно, гроші й зараз потрібні, адже курс реабілітації триває і купувати дорогі препарати доводиться й надалі, та у порівнянні з тим, що вже довелось пережити, це вже дрібниці. Головною проблемою для мене зараз залишається амнезія, тобто втрата пам`яті, - говорить Віктор.

Він  майже не пам`ятає два останні місяці життя: ні  як отримав травму, ні як лікувався, навіть деяких людей не впізнає.

- Та, думаю, з часом все налагодиться. Налагодиться й життя, - продовжує співрозмовник. - За цей час добряче розібрався в собі.  Дізнався, що в мене є справжні друзі, які можуть підтримати у важку хвилину, родина, яка завжди буде зі мною, що б не сталося. Став їх більше цінувати. По-справжньому почав любити життя. Я зрозумів, що забагато часу змарнував не на те, що дійсно потрібно. Буду намагатись змінитися, змінити своє життя, адже воно таке скоротічне і непередбачуване.

Наприкінці нашої розмови Віктор просив подякувати всім людям, які фінансово підтримали його. Кожні 20 чи 50 гривень, що надходили на його рахунок, були дуже важливими й додавали кілька дорогоцінних хвилин життя.

 Дуже важко іноді буває самотужки вибратися зі складної ситуації, тим більше - перемогти у боротьбі за життя, та коли є підтримка - будь-які труднощі можна здолати.

Любіть життя, цінуйте його, доки є така можливість, і пам`ятайте - добро робити легко!

Віталій Колеснік.

Переглядів: 74 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar