Наймиліша  серцю  жінка...

Мама! Мама! - гарне слово,

 Тільки скажеш - все готово!

 «Мамо, кашки!» - кашка є.

 «Мамо, чаю!» - вже наллє.

 «Мамо, спатки!» -  вже роздітий,

 І у ліжку, і укритий.

 «Мамо, ніжку зав’яжи!»

 «Мамо, казку розкажи!»

 Мама! Мама! - гарне слово,

 Тільки скажеш -  все готово!

У кожної людини вона своя, єдина – мама. Їй ми завдячуємо своїм життям, бо вона нас народила, піклується і любить. Мою маму звати Чернікова Ольга Валентинівна. Вона завжди поряд: ввечері вкладає спати, вранці будить. Якщо  я хворію, вона сидить біля мого ліжка і дуже хвилюється за мене. На жаль я не замислювалася проте, скільки часу і сил, скільки здоров’я витрачає моя матуся, скільки ласки і турботи дарує нам?

Не помічала її настрій, не звертала уваги на втому, не цікавилася її справами. Коли мама від’їжджала , я сприймала це спокійно,  знала, що матуся повернеться і все буде як завжди.

Моя матуся працювала соціальним працівником. Зараз виховує семеро дітей: Сергій, Ілля, Анна, Павло,Анастасія, Богдан, Олена. Вона сильна і мудра, добра і весела. Мама нас навчає бути справедливими, чуйними, уважними до близьких людей. Минулого року матусі присвоєно звання «Мати-героїня»!

 А яка матуся майстриня! І страви, приготовані нею, завжди апетитні і смачні.

Хочеться сказати всім: «Бережіть своїх матусь! Любіть їх так же сильно, як вони люблять нас.»

  Анастасія  Чернікова. 

Учениця Підвисочанської ЗОШ.