Головна » 2015 » Серпень » 21 » Я малюю крихту свого серця на папері чистому життя…
14:32
Я малюю крихту свого серця на папері чистому життя…

Я малюю крихту свого серця

на папері чистому життя…

У будь-якому селі нашої малої Батьківщини є свої поети, художники, співаки, народні умільці, словом ті люди, якими пишаються сельчани. Саме вони пишуть історію, роблять буденні справи, які створюють атмосферу цілої країни, починаючи зі свого міста чи села.

Ось в такому невеличкому мальовничому селі Борівщини - Шийківці, живе дівчина Альбіна Бірак. Цього року вона отримала атестат про середню осві-ту і вступила до Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна на фізико-енергетичний факультет.

Що ж, правду кажуть: талановита людина - талановита в усьому.

Чому так, спитаєте? А тому, що Альбіна - талановита художниця, спортсменка і ось, як вона сама визнала: ще й фізик. Хоча тяга до фізики у неї з'явилася лише після 9 класу, коли перейшла вчитися до Борівської ЗОШ №1 і вчителем фізики стала Олександра Ткачова.

 - Та більше всього на світі мені подобається малювати. Це заняття дозволяло мені розслабитися і відпочити після шкільних уроків. У мене на столі завжди лежить стопка чистих аркушів паперу, простий олівець, фарба. Інколи я так захоплююся, що забуваю про все на світі. Коли малюю, то в мене покращується настрій, зникають негативні емоції, - розповідає Альбіна, - Колись прочитала вірш одного поета і мені здається, що його рядки  саме про мене:

"Інколи, вдивляючись, здається,

не пейзаж, не натюрморти, а,

я малюю крихту свого серця

на папері чистому життя…"

Я дуже люблю  малювати  природу. Наприклад, навеснi,  коли  приходять теплі деньки, коли дерева  такі ніжні і красиві, а їхні  листочки  сяють  в  променях  ласкавого   квiтневого сонечка. Творчість допомагає мені бачити й любити світ.

Дівчинка почала малювати коли була ще маленькою. Їй подобалося зображувати на чистому аркуші що-небудь гарне, рослини, тварин, іноді людей. Ви можете заперечити, що всі діти люблять малювати. Це так, але в Альбіни ще змалечку виробився якийсь свій особистий стиль. Дівчинка малювала все, що бачила. Добре, що мала можливість це робити, адже все необхідне для розвитку творчого потенці-алу, а саме фарби, олівці, фломастери і папір для малювання їй дарував рідний дядько. І тоді їй хоті-лося ще більше малювати.

- Звичайно, перші мої малюнки були не найкращими. Дещо виходило криво, дещо взагалі не виходило. Але я завжди малювала, - продовжує свою розповідь дівчинка. -  Сьогодні, мені здається, я малюю вже добре. Мої роботи висять на стінах у моїй кімнаті, у нашому місцевому клубі. Інколи відправляю свої творіння на конкурси дитячих малюнків і отримую дипломи та призи.

Про таких, як Альбіна, кажуть: народний самородок. Навчатися в художній школі у дівчинки не вийшло, тому саморозвивалася завдяки Інтернету. З великим інтересом читала все, що стосується малювання, образотворчого мистецтва.

Свого часу талант у дівчинки помітив і вчитель Шийківської ЗОШ Анатолій Печений, він допомагав дівчинці, підказував яку краще техніку малювання застосовувати в кожному конкретному випадку.

- У випускних класах ми вивчали такий предмет як художня культура і мені було дуже цікаво дізнаватися про культуру кожного народу, його самобутність. Особливо мене цікавила культура нашого українського народу.

Альбіна дуже близько до серця сприймає всі події, які відбуваються в нашій країні. І, звичайно ж, всі її думки, бачення втілюються в її творах. Є в Альбіни картина, де зображена заплакана дівчина у віночку, вона знову і знову притягує увагу до себе кожного, хто дивиться на неї.

- Я навмисне не намалювала конкретне обличчя, бо хотіла показати нашу багатостраждальну Україну в цілому. І хотілося зобразити щось патріотичне. Тому ось така картина вийшла.

Серед багатьох картин, які малювала, мабуть, все-таки найбільше мені подобаються маки і портрет Святослава Вакарчука. Першу картину продали на благодійному ринку, щоб кошти перерахувати для потреб воїнів АТО, а друга знаходиться в нашому клубі. Не знаю в якій техніці зображено портрет Вакарчука, але мені захотілося зобразити його як справжнього патріота своєї країни у  жовто-блакитних кольорах. 

Коли запитала в Альбіни, як вона обирає тему для свого наступного малюнка, дівчинка навіть спочатку не знала що відповісти. Адже для неї малювати - це як для інших писати вірші чи музику. Все, що інші люди висловлюють словами, вона висловлює в картинах.

Як вже казала, Альбіна ще й знана спортсменка, грає у волейбол і дівочий міні-футбол, вона - воротар.

-У футболі головне не боятися м'яча, а для голкіпера важливі уважність та відмінна реакція. Разом зі своєю командою неодноразово брала участь у різних змаганнях, турнірах. Мені пощастило, що моїм тренером був вчитель фізвиховання Борівської ЗОШ Василь Андрійович Мизюк. Саме йому завдячую тим, що досягла певних успіхів у міні-футболі. Для мене це дуже важливо.

Мені здається, що люди, які захоплюються живописом, є позитивними, енергійними і цікавими. А ще вони - цікаві співрозмовники, бо мають свій особистий погляд на світ. Саме тому мені цікаво було спілкуватися з Альбіною.

Хочеться побажати їй подальших успіхів, у вирі студентського життя, не покидати свого захоплення живописом та спортом, щоб не міліло джерело любові до рідної землі, нехай додається енергії, наснаги і впевненості у власних силах і переконаннях. Доки є в нашій Україні такі талановиті діти - у нашої незалежної держави є надія на світле майбутнє.

Олена КОЛЕСНІКОВА.

На фото: вгорі ліворуч Альбіна Бірак;

по центру: картина Альбіни «Багатостраждальна Україна»

внизу: картини, які дівчина подарувала  Шийківськокому сільському клубу.

 

Переглядів: 248 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar