Головна » 2015 » Березень » 2 » ДУШУ Й ТІЛО ПОЛОЖИЛИ ЗА НАШУ СВОБОДУ...
18:31
ДУШУ Й ТІЛО ПОЛОЖИЛИ ЗА НАШУ СВОБОДУ...

ДУШУ Й ТІЛО ПОЛОЖИЛИ ЗА НАШУ СВОБОДУ...

20 лютого, в день Героїв Небесної Сотні, біля знаку Незалежності у Боровій відбувся мітинг пам`яті. Керівники району, працівники підприємств, установ, організацій, школярі зібрались, щоб віддати данину шани  нескореним українцям, які рік тому,  відстоюючи свободу і незалежність рідної України,  були підло розстріляні на Майдані.

Мітинг відкрив  Борівський селищний голова  Олександр Тертишний, який надав слово для виступу голові райдержадмі-ністрації Віталію Кіяну. Віталій Олексійович розповів, як починався Майдан  у листопаді 2013 року, як після його зухвалого розгону він трансформувався у широкомасштабну громадянську акцію по всій країні на підтримку євро-інтеграції.

- Поштовхом до виходу протистояння за мирні межі,- сказав Віталій  Олексійович,- стало ухвалення      Верховною Радою репресивних,   «диктаторських законів» 16 січня 2014 року.

18 лютого 2014 року, коли Верховна Рада мала розглянути можливі зміни до Конституції, до будівлі Верховної Ради підійшли активісти Майдану, більшість з яких, зважаючи на мирний характер ходи, були без  зброї, але спецпідрозділи зустріли мітингувальників водометами та газом.

На ранок 19 лютого число загиблих вже становило 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур, 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.

Цього ж дня влада віддала наказ про використання спецпідрозділами вогнепальної зброї, а Служба Безпеки України розпочала підготовку до проведення «антитерористичної операції».

20 лютого 2014 року, в так званий «кривавий четвер»,  на вулиці Інститутській відбулося найбільш жорстоке та криваве протистояння, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж півсотні активістів Майдану.

 В результаті протистоянь під час Революції Гідності від звірячих побоїв та катувань, опіків, підпалів, отруєнь газом, ножових та вогнепальних  поранень, вбивств  загинуло понад 100   Героїв Небесної Сотні.

Події, що відбувались у нашому суспільстві на зламі 2013 - 2014 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України. Це надзвичайно важкий період та іспит для всіх нас, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність та прагнення до свободи.

- Гідний поваги народ, сказав на завершення Віталій Олексійович, - має пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за Свободу, Гідність та Незалежність нашої держави. Саме за ці ідеали віддала своє життя Небесна Сотня і ми щиро віримо, що Вона стоїть перед Божим престолом і надалі піклуватиметься про долю України.

Оголошується хвилина мовчання. До знаку Незалежності  та стенду з фото Героїв Небесної Сотні  лягають живі квіти, запалюються лампадки.

Перед учасниками мітингу виступають юні українці - школярі. З їх вуст линуть  хвилюючі поетичні слова  про Майдан, про Героїв Небесної Сотні. Серце  стискається від болю, котяться непрохані сльози:

«А сотню вже зустріли небеса,

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров`ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній - сивий-сивий,

І рани їхні вже не їм болять,

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…»

Під час мітингу настоятель Свято-Різдво-Богородицького храму протоієрей отець Іоан  зачитав  звернення  українського архієрея, Митрополита Київського і всієї України Української православної церкви Онуфрія з нагоди річниці пам`яті Героїв Небесної Сотні, в якому закликається до миру, ста-більності, збереження суверенітету та незалежності нашої держави, за яку полягли смертю хоробрих Герої Майдану, солдати,  що боролись і борються сьогодні за кожний клаптик рідної землі на Донбасі.

Затамувавши подих, слухали присутні слова тужливої народної пісні «Плине кача по Тисині…», яка стала реквіємом-прощанням за загиблими учасниками Революції гідності:  «…Кожна мати розуміє, що виховує сина не для того, щоб відпускати на війну, будь-який чоловік не хоче загинути на чужині, сестра чи брат не готові втрачати найближчих». 

Людина, яка це написала, перепустила біль через  саме серце. Отже, сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Разом з автором в унісон плачуть сотні тисяч людей…

Любов МУХІНА.

 

Переглядів: 477 | Додав: trudovaslava | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar